сучасному стрімко мінливому світі тема психічного здоров'я викликає багато суперечок.
Це пов'язано з тим, що за якихось 200 років норми психічного здоров'я зазнали істотних змін. Так, ще в ХІХ столітті непритомніти в громадському місці для світської панянки було такою ж нормою, як сьогодні щохвилини робити Селфі. Але, по суті, і те, і інше може розглядатися як якесь відхилення від психічної норми. Але тим, хто падав в непритомність в ХІХ столітті, були незрозумілі "танці святого Вітта", що стали повальної епідемією Середньовіччя ... Часи змінюються - змінюються і норми.
Сьогодні нас вже не шокувати словом "онанізм", хоча наші предки думали, що можуть розплатитися за нього божевіллям і іншими жахливими недугами. А слово "істеричка" давно набуло інший контекст, втративши своє первісне значення, і, не будучи пунктом МКБ-10 (Міжнародної класифікації хвороб), давно використовується в побуті для позначення особливого складу особистості. У кримінальному кодексі зникла стаття за мужолозтво, і люди нетрадиційної орієнтації вільно ходять парадами, знімають геніальне кіно і співають прекрасні пісні, часом демонструючи цю особливість як якусь модну унікальність.
А інші батьки аутистів часто з гордістю вимовляють: "у нас синдром Аспергера!", Припускаючи, що це знову-таки вишукане захворювання геніальних людей. Ну а людей з панічними атаками і соціофобією нині взагалі не злічити. І в той час, коли це можуть бути реально складні психічні розлади, викликані ланцюгом різних страхів, що заважають жити і працювати, багато навчилися прикривати цими діагнозами ірраціональну боязнь виконання будь-яких громадських дій, нездатність жити за правилами і законами суспільства.
Змінюється час - змінюються норми, змінюється і ставлення до тих, хто не схожий на більшість: і десь ми стаємо більш терпимими, а десь готові зацькувати кожного, хто не схожий на нас. У зв'язку з цим з'являється чимало людей і груп, які або активно захищають, або нападають і тиранять людей з явно поведінкою, що відхиляється, збуджуючись від самого факту, що їм доступно якесь розуміння "норми". Причому захисники "відхилень" бувають значно агресивніше обвинувачів, демонструючи у всій красі всі види маніпуляцій свідомістю і громадською думкою, наводячи абсурдні факти і доводи дворових бабусь.
 Чимало й бажаючих влаштовувати перевірки для всіх або для вибраних, ставлячи собі за мету позбавити деякі професії від присутності неадекватних людей, та й взагалі від людей, чиї норми поведінки незрозумілі і лякаюче. Безперечно, всім би нам хотілося бачити врівноваженого вчителя і спокійного лікаря, інтелектуально розвиненої, толерантного депутата, тверезого водія або пілота, психічно здорового, адекватного поліцейського. Дійсно, там, де існує потенційна небезпека, повинні бути якісь профілактичні дії. Але питання як і раніше відкритий: хто буде визначати норми, і хто буде здійснювати подібні перевірки?
На жаль, навіть у разі явної хвороби, багато хто взагалі не бачать необхідності звернутися до лікаря-психіатра або психолога, бачачи в цьому слабкість або відчуваючи страх вже власне перед самим діагнозом.
У спадщину від радянської каральної психіатрії нам дістався тваринний страх перед психічним хворобою, та й психіатричні лікарні більше нагадували в'язниці, ніж лікувальний заклад. Завданням радянської психіатрії була ізоляція хворих людей від здорових, а лікування полягало переважно в купировании симптомів, ніж в бажанні соціалізувати людину, зробити його частиною суспільства, здатним працювати і створювати близькі зв'язки.
На жаль, люди зараз легко маніпулюють діагнозами: будь-який вчитель вільно може сказати і без того тривожної мамі: "Він у вас гіперактивний!", Абсолютно не усвідомлюючи, що, по суті, ставить дитині діагноз, який може вплинути на ставлення до нього інших дорослих і дітей. Шкода, що багато людей допомагають професій не розуміють, що не мають права на слова "дебіл", "даун" "олігофрен", "аутист", "клептоман", якими вони найчастіше користуються просто так, в побуті. Адже все це - діагнози, які ставить тільки лікар!
Ярлики ж, що не мають відношення до нашої особистості, можуть міцно закріплюватися в спочатку здоровому свідомості, змінюючи наше життя. Тому важливо знати, що значить "психічне здоров'я". Де починається патологія, і чи варто кидатися словами "депресія" і "соціопатія", бачачи людини в дуже обмежених умовах, наприклад в школі або на роботі.
У зв'язку з цим необхідно згадати найважливіші фактори, в значній мірі впливають на психічне здоров'я. Це соціально-економічні умови життя особистості: рівень освіти, соціальний тиск як фактор ризику, а також біологічні фактори, що включають генетичну схильність до дисбалансу хімічних речовин у мозку. Існують також особливі психологічні та особистісні чинники, які відзначає ВООЗ. Через них люди стають уразливими перед психічними розладами: стресові умови роботи, гендерна дискримінація, соціальне відчуження, нездоровий спосіб життя, ризики насильства, фізичні недуги, а також фактори, пов'язані з порушеннями прав людини.
 У всі часи було чимало спроб вивести критерії психічної норми. І на даний момент є певний ряд якостей, які давно є основою психічного здоров'я. Це відповідає віку людини зрілість почуттів, коли всі його вчинки і рішення відповідають її віку і не мають ознак затримки психічного розвитку, мови, контрольних функцій, емоційної життя.
Це адекватне сприйняття дійсності, наявність гармонії між сприйняттям явищ і емоційним ставленням до них, тобто розуміння, що те, що відбувається навколо, - реальність, що має свої закони і змінюється згідно з фізичними та біологічними законами. Хоча ми розуміємо, що людину, 50 років тому виголосив фразу: "забув зарядити книгу" або "кинь мені грошей на мобільний", точно запроторили б до психлікарні. Тобто дійсність змінюється, і фільм "Назад в майбутнє" теж застарів. Це важливо враховувати, адже реальність сучасних диких племен, що мешкають на території Південної Америки в нетрях Амазонки, до сих пір стріляючих з цибулі і нічого не знають про телефон і гамбургері, відрізняється від нашої. Тобто, буття дійсно визначає свідомість.
Це вміння уживатися з собою і соціальним оточенням, гнучкість поведінки, здатність створювати, підтримувати і зберігати соціальні зв'язки і близькі стосунки. Так, це включає в себе і усвідомлення своєї гендерної ідентичності, що має на увазі способи поведінки, за допомогою яких людина повідомляє про свою статеву належність в умовах даної культури: через одяг, манеру спілкування і інтереси. Часто це ніяк не пов'язано з сексуальною орієнтацією, хоча мається на увазі, що сексуальна орієнтація та підлога повинні знаходитися у відповідності між собою, а також з приписаним при народженні підлогою. Наприклад, від людини з прописаним при народженні чоловічою статтю очікують, що він буде визначати себе як чоловіка, проявляти чоловічу поведінку і відчувати потяг до жінок, - але фактично це далеко не завжди так.
Це критичний підхід до обставин життя, вміння справлятися зі стресами і різними розчаруваннями, вміння працювати і створювати матеріальні блага, бути корисним.
Це наявність почуття власної ідентичності - хто я і який, чого хочу і як виглядаю.
Це здатність планувати і оцінювати життєві перспективи, вибирати роботу, друзів, оточення, розуміти наслідки тих чи інших вчинків, наприклад крадіжки або обману.
 Тобто в багатьох випадках під психічною нормою визначають то, наскільки індивід адаптований до життя в соціальному середовищі, наскільки він продуктивний і критичний в життєвих обставинах, особливо в динаміці їх змін - чи вміє він пристосовуватися до світу відповідно до запиту даних умов існування.
Про психічної нормі пишуть багато і часто, але в зв'язку з цим мені найближче визначення Ненсі Мак-Вільямс, яка взяла за основу відомий постулат Зигмунда Фрейда про психічне здоров'я: "У першу чергу здорової людини визначає його здатність вміти любити, працювати і отримувати задоволення". Ненсі Мак-Вільямс виділила не три, а 16 ознак психічного здоров'я. Вони включають:
1. Уміння глибоко любити, чи не ідеалізуючи партнера, беручи його таким, яким він є.
2. Здатність людини працювати, створювати і творити, знаходячи в цьому сенс.
3. Здатність грати, отримуючи задоволення, яке впливає на мотивацію людини.
4. Уміння створювати безпечну прихильність, яка створюється в дитинстві і впливає на базову довіру до світу.
 5. Здатність впливати на власне життя, відчуття власної сили, незалежності і свободи. 6. Уміння відчувати амбівалентні (різні) почуття: любов і ненависть, слабкість і силу. Уміння прийняти себе і поганим, і хорошим, в будь-якому стані ставитися до себе з любов'ю, усвідомлюючи свої зміни.
7. Здатність переносити стрес, адекватно на нього реагувати, виходити з нього без серйозних психологічних втрат.
8. Здатність до адекватної самооцінки.
9. Наявність системи цінностей, моральних правил і принципів.
10. Здатність відчувати весь спектр людських емоцій і почуттів, вміти справлятися з ними.
11. Здатність подивитися на себе з боку і вжити всіх "ненормальні" частини своєї особистості як спосіб прийняти своє "безумство".
12. Здатність розрізняти себе і іншого, не зміщуючи свою особистість, відчуваючи межі своєї особистості. 13. Широта і варіативність захисних механізмів: використання різних способів вирішення виникаючих проблем, не вдаючись до однакових сценаріями, наприклад уникнення.
14. Здатність до самовираження і адаптації в суспільстві, вміння бути собою, не зливаючись з іншими людьми, з огляду на інтереси інших.
15. Здатність бути живим, тобто вміння бути цікавим, енергійним, мати бажання розвиватися.
16. Здатність прийняти те, що неможливо змінити, наприклад смерть близьких. Здатність переживати скорботу і горе, але повертатися до життя.
Виникає питання: чи можлива в принципі адаптація людини з нестандартним мисленням в стандартному соціумі? Пригадується фраза Сомерсета Моема, яка дає можливість запропонувати такий рецепт адаптації: "Трохи здорового глузду, трохи терпимості, трохи почуття гумору - і можна дуже затишно влаштуватися на цій планеті". |
|